Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-56

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы: Уточнение механизмов реагирования и взаимосвязи гормональных реакций и реакций периферической крови у детей, находившихся в критических состояниях. Выводы: Благоприятное течение нейроинфекций наблюдается, когда нет существенного снижения, по сравнению с потребностями организма, содержания глюкозы в крови, то есть не нарушены функции клеток крови и ЦНС, что свидетельствует об отсутствии чрезмерной стресс-реакции. Неблагоприятное течение нейроинфекций связано с существенным снижением энергетического обеспечения иммунных реакций и функций ЦНС и, в результате, чрезмерной стресс-реакцией и угнетением иммунологических реакций.

Подтверждена эффективность сочетания предоперационной гамма-терапии и интраоперационного криовоздействия (КВ) на опухоль путем электронно-микроскопического исследования ультраструктур опухолевых клеток. Предоперационное облучение дозой 20 Гр в сочетании с интраоперационным замораживанием опухоли вызывает в большинстве опухолевых клеток изменения ультраструктур, которые по глубине и степени выраженности являются деструктивными и, можно сказать с высокой степенью вероятности, необратимыми. Деструкция цитоплазматических органелл при КВ уменьшает риск операционного осеменения. Спазм капилляров микроциркуляторного русла и лимфатических сосудов, возможно, препятствует гематогенному и лимфогенному распространению опухолевых клеток во время проведения хирургического вмешательства, что позволяет расширить показания для выполнения сфинктерсохраняющих операций у больных раком прямой кишки.

Подтверждена эффективность сочетания предоперационной гамма-терапии и интраоперационного криовоздействия на опухоль путем электронно-микроскопического исследования ультраструктур опухолевых клеток. Установлено, что предоперационное облучение дозой 20 Гр в сочетании с интраоперационным замораживанием опухоли вызывает в большинстве опухолевых клеток изменения ультраструктур, которые по глубине и степени выраженности являются деструктивными и, можно сказать с высокой степенью вероятности, необратимыми. Деструкция цитоплазматических органелл при криовоздействии уменьшает риск операционного обсеменения. Спазм капилляров микроциркуляторного русла и лимфатических сосудов, возможно, препятствует гематогенному и лимфогенному распространению опухолевых клеток во время проведения хирургического вмешательства, что позволяет расширить показания для выполнения сфинктерсохраняющих операций у больных раком прямой кишки.

Ключ. слова: гормональный статус, критические состяния, вирусно-бактериальные респираторные инфекции
Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514

Рубрики:

Інфекційні хвороби у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сделан сравнительный анализ динамики гормонального статуса больных раком яичников (РЯ) при проведении комбинированного лечения с использованием различных вариантов предоперационной химиотерапии (ХТ). Комбинированное лечение с применением неоадъювантной внутрибрюшинной ХТ обладает менее выраженным стрессорным воздействием на организм больных РЯ по сравнению с применением предоперационной системной ХТ.

Изучены непосредственные и отдаленные результаты применения предоперационной химиолучевой терапии (ХЛТ) в комплексном лечении больных раком шейки матки (РШМ). Использование предложенной методики неоадъювантной ХЛТ у больных РШМ повышает эффективность комплексного лечения и проводит к улучшению результатов его проведения.

Розглянуто актуальну проблему онкології - висвітлення сучасних поглядів на комбіноване та комплексне лікування раку молочної залози (РМЗ). Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну літературу. Надано оцінку перевагам і недолікам хірургічного, променевого, хіміотерапевтичного і гормонального методів лікування та їх поєднання. Оцінено роль таргетної терапії в лікуванні РМЗ.

У хворих на колоректальний рак (КРР) з різною анатомічною локалізацією і стадіями пухлинного процесу досліджено склад кишкової мікрофлори, визначено показники метаболічної активності мікробіоценозу товстого кишечника (вміст ряду карбонових і дикарбонових кислот, ароматичних сполук, біогенних амінів). Бар'єрну функцію епітелію кишечника оцінено за вмістом овальбуміну в сироватці крові до та після тестування некоагульованим нативним курячим яєчним білком. Рівень ендогенної інтоксикації визначено за вмістом продуктів перекисного окиснення ліпідів і пероксидації білків, молекул середньої маси та величиною лейкоцитарного індексу. Встановлено інгібування захисної та активація умовно-патогенної мікрофлори, основним метаболічним показником мікробіоценозу за КРР є значне накопичення біогенних амінів. За наявность КРР у хворих виявлено гостре зростання проникності епітелію кишечника. КРР протікає на фоні дисбіозу травного тракту та порушення бар'єрної функції товстого кишечника, що може бути найважливішою ланкою індукції канцерогенезу, а також зниження специфічної і неспецифічної імунологічної резистентності організму.

У больных колоректальным раком (КРР) с различной анатомической локализацией и стадиями опухолевого процесса исследован состав кишечной микрофлоры, определены показатели метаболической активности микробиоценоза толстого кишечника (содержание ряда карбоновых и дикарбоновых кислот, ароматических соединений, биогенных аминов). Барьерную функцию эпителия кишечника оценивали по содержанию овальбумина в сыворотке крови до и после тестирования некоагулированным нативным куриным яичным белком. Уровень эндогенной интоксикации определён по содержанию продуктов перекисного окисления липидов, пероксидации белков, молекул средней массы и величине лейкоцитарного индекса. Установлено ингибирование защитной и активация условно-патогенной микрофлоры, основным метаболическим показателем микробиоценоза при КРР является существенное накопление биогенных аминов. При КРР у больных выявлено резкое увеличение проницаемости эпителия кишечника. КРР протекает на фоне дисбиоза пищеварительного тракта и нарушения барьерной функции толстого кишечника, что может быть важнейшим звеном индукции канцерогенеза, а также снижения специфической и неспецифической иммунологической резистентности организма.

Досліджено обмін біогенних моноамінів і активність процесів окиснювального дезамінування у хворих на гастроканцерогенез і їх прогностичне значення. Дослідження показали динамічні зміни вмісту в сироватці крові біогенних моноамінів і активності тромбоцитарної МАО-В. Так, знижувалися в сироватці крові дофамін, адреналін, норадреналін, ДОФА, відповідно за II, III і IV стадій пухлинного процесу. На цьому тлі відмічалося зростання серотоніну й активності моноаміноксидази (МАО-В). Аналіз свідчить, що у випадку раку шлунка (РШ) спостерігається пригнічення ерготропної функції організму, активізація трофотропних процесів дезамінування біогенних амінів, що може бути однією із суттєвих причин накопичення в сироватці крові аміаку, альдегідів і пероксидів-окиснювачів і ендотоксинів.

В огляді літератури висвітлено проблему раку нирки, що залишається однією з найважливіших в онкології. Багаторічні спостереження за змінами частоти захворювання, стадійності раку, а також тривалості життя хворих надають підставу прогнозувати рівень захворюваності та виживаності хворих на рак нирки. Кількість хворих із місцево поширеним процесом у нирці в Україні становить, за даними літератури, близько 40 %. Викликає інтерес динаміка і причини захворюваності на рак нирки, а оскільки кількість запущених форм залишається високою, то актуальним є визначення шляхів профілактики та ранньої діагностики для своєчасного виявлення та вибору оптимального методу лікування.

Проаналізовано літературні дані щодо факторів прогнозу та методів лікування у хворих на нирково-клітинний рак, висвітлено доцільність прогнозування розвитку рецидивів і призначення лікування хворим на рак нирки. У публікаціях за останні 10 років все більше уваги приділяється способам хірургічного лікування раку нирки. Прогресивний розвиток методів інтервенційної радіології відкриває нові можливості лікування такої групи хворих і надає можливість оптимізувати оперативне лікування.

Зазначено, що у структурі онкологічної патології рак щитоподібної залози є найрозповсюдженішою пухлиною ендокринної системи. Водночас тяжкість і обсяг патологічного ураження у випадку місцеворозповсюдженого раку щитоподібної залози, а також вік більшості хворих диктують пошук нових підходів до комбінованого та комплексного лікування цього захворювання.

Отмечено, что в структуре онкологической патологии рак щитовидной железы является наиболее распространенной опухолью эндокринной системы. При этом тяжесть и объем патологического поражения в случае местнораспространенного рака щитовидной железы, а также возраст большинства больных диктуют поиск новых подходов к комбинированному и комплексному лечению данного заболевания.

Мета роботи - розробка заходів профілактики ускладнень після радикальних операцій у хворих з раком молочної залози (РМЗ) та оцінка їх ефективності. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування 147 хворих з РМЗ, розподілених на групи залежно від методів періопераційного лікування: 1-шу (порівняльну) - 92 пацієнтки, яким проведено стандартне лікування, та 2-гу (основну) - 55 пацієнток, у яких застосовували комплекс профілактичних заходів, у тому числі організаційні, компресійну та медикаментозну терапію. Застосування комплексу профілактичних заходів супроводжувалось зменшенням частоти розвитку післяопераційного набряку з 50 % (порівняльна група) до 25 % (p = 0,003), формування сером з 29 до 11 % (p = 0,010), розвитку та вираженості постмастектомічного синдрому, лімфореї з 29 до 18 % (p = 0,131) та ранових ускладнень з 25 до 7,3 % (p = 0,007). Висновки: після радикальних операцій з дисекцією лімфатичних вузлів у хворих з РМЗ досить високою є частота ранніх післяопераційних ускладнень, пов'язаних, головним чином, з порушеннями лімфовенозного відтоку. Комплекс заходів, що передбачає мінімізацію термінів перебування у стаціонарі, раннє видалення дренажів, ранню активацію хворих, удосконалену компресійну та медикаментозну терапію, надає змогу зменшити частоту та вираженість післяопераційних ускладнень та пришвидшити відновлення хворих.

Розглянуто сучасні методи донозологічної діагностики й особливості хірургічного лікування хворих на рак шлунка. Наведено клінічну характеристику хворих, висвітлено особливості застосування променевої терапії. На підставі сучасних міжнародних рекомендацій відображено епідеміологію, етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику, диференціальну діагностику та сучасні засоби онкохірургії при різноманітних новоутвореннях шлунка. Особливу увагу приділено питанню виконання оперативних втручань з урахуванням сучасних підходів. Подано детальну інформацію щодо застосування схем діагностики та хірургічного лікування. Здійснено оцінку ефективності застосування передопераційної вітамінотерапії в комбінації з альбумінотерапією.

Мета роботи - розробка заходів профілактики ускладнень після радикальних операцій у хворих з раком молочної залози (РМЗ) та оцінка їх ефективності. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування 147 хворих з РМЗ, розподілених на групи залежно від методів періопераційного лікування: 1-шу (порівняльну) - 92 пацієнтки, яким проведено стандартне лікування, та 2-гу (основну) - 55 пацієнток, у яких застосовували комплекс профілактичних заходів, у тому числі організаційні, компресійну та медикаментозну терапію. Застосування комплексу профілактичних заходів супроводжувалось зменшенням частоти розвитку післяопераційного набряку з 50 % (порівняльна група) до 25 % (p = 0,003), формування сером з 29 до 11 % (p = 0,010), розвитку та вираженості постмастектомічного синдрому, лімфореї з 29 до 18 % (p = 0,131) та ранових ускладнень з 25 до 7,3 % (p = 0,007). Висновки: після радикальних операцій з дисекцією лімфатичних вузлів у хворих з РМЗ досить високою є частота ранніх післяопераційних ускладнень, пов'язаних, головним чином, з порушеннями лімфовенозного відтоку. Комплекс заходів, що передбачає мінімізацію термінів перебування у стаціонарі, раннє видалення дренажів, ранню активацію хворих, удосконалену компресійну та медикаментозну терапію, надає змогу зменшити частоту та вираженість післяопераційних ускладнень та пришвидшити відновлення хворих.